Колеги, запрошую Вас на навчальний онлайн - курс «Інсталогія для психологів» Від тоді, як почала навчатися на психолога ще 3 роки тому, одразу ж почала вести блог та ділитися своїм шляхом. За цей час пройшла десяток курсів по веденню соціальної мережі, випробовувала різні шляхи просування, намагалася поєднати професійне та особисте. Отож, коли знайшла формулу ведення блогу та розпочала приватну практику, саме завдяки платформі Instagram, вирішила поділитися інформацією з колегами! Про що ? 1. Повний план дій – від створення блогу до просування в соціальній мережі. 2. Розбір – як працюють алгоритми інстаграм. Чому саме цей ресурс для просування себе, як спеціаліста. Підводні камені у веденні блогу. 3. Позиціонування себе, як спеціаліста. Де межа між особистим та професійним? Як це поєднувати не порушуючи етичний кодекс психологів, але залишатися цікавим потенційним клієнтам. 4. Як вести сторіс так, щоб це було цікаво. Основні нюанси сторітелінгу. Програми для монтажу та редагування. Напрацювання особистого стилю. 5. Візуал сторінки – як перший фактор взаємодії з новими читачами. Як фотографувати, сучасні тренди, програми редагування. Напрацювання естетичної картинки – яка буде транслювати саме Ваші цінності. 6. Як оформити шапку профілю, головне фото та збережені хайлайти, так щоб це було професійно та цікаво читачам. 7. Головні болі психолога у соц. мережі. Як показати свою особистість, а не лише професійну частину так, щоб це не нашкодило практиці. 8. Види контенту та як його поєднувати між собою. 9. Побудова особистого бренду. Для чого він психологу та як це працює? 10. Канали просування блогу – платні та безкоштовні. Як налаштувати рекламу, як підібрати блогера, що підійде саме під вашу ЦА. Як домовитися про рекламу. Як має виглядати реклама, яка окупиться та зацікавить. 11. Домашні завдання для поступового запам’ятовування та впровадження нових знань. 12. Коло професійної підтримки всіх учасників – активний чат з розбором домашніх завдань. 13. Можливість заявити про себе, як про спеціаліста. Та розпочати приватну практику. Посилання для реєстрації можна отримати в особистих повідомленнях або у шапці профілю💫

Зима дає більше можливостей засісти з цікавою книгою, під теплою ковдрою. Тож, залишаю список корисних книг : 1. Сексуальность, любов и Гештальт. Бриджит Мартель. Хоча і книга більше відноситься до професійної літератури, проте написана дуже простою мовою та цікаво. Де можна почерпнути про інтимний процес в нашому житті. 2. Азбука емоцій. Наталія Кедрова. Так, це дитяча книга. Проте у ній чудово описані та пояснені емоції та стани. Яка швидко і легко читається. 3. Когда тело говорит - нет. Габор Матэ. В книзі багато історій з життя та описується, як емоції та стрес впливають на фізичне здоров’я. 4. Обними меня крепче.Сью Джонсон. Про нашу потребу в емоційному зв’язку з кимось. 💫

Психолог і тату Ох був же час, коли я жила з переконанням «психолог має бути ..такий то». І сюди точно не могли входити татуювання. Як же це ? Що це за спеціаліст такий не стандартний. Проте з роками особистої психотерапії – можна зрозуміти свої потреби і дозволити все, що забажаєш. Тим паче, коли дії усвідомлені, обдумані. Коли змінами у зовнішності не затуляються якісь «сліпі місця в які страшно заглянути», а коли вже сходила у більшість таких страшненьких місць, що їх залишилося лише прикрасити 🙃 І врешті сенс терапії у тому, щоб навчитися чути свої потреби, бажання і знати для чого вони тобі. Це як раз і про свободу вибору, свободу дій. І от переступивши ще один цікавий інтроект (переконання)– доповнила свою руку сенсами у вигляді лілії ( яка ще у Греції була символом жіночності). І все простіше ніж здавалося. Ми всі маємо різні переконання, які звуться інтроектами. Вони не завжди шкідливі, проте це частий матеріал на консультаціях. В наступних дописах напишу, як формуються та які бувають інтроекти.

Знайти дім в собі Свою опору, свій острів. Свою силу і слабкість. Свою творчість та свою красу. Свій затишок та сонце. Знайти в собі - спокій, легкість. Знайти натхнення та цікавість. Свою музику, ритм, темп. І нехай для кожного це буде про свій дім 💫

Психотерапія - це не про релакс і щасливий квиток, який звалився з неба. У кабінеті психолога ми часто зустрічаємося з тим, де страшно, боляче, сумно, тривожно. Де можна роздивитися власну уязвимість. Психотерпія - це місце де йде важка робота у середині нас. Коли після закінчення сесії закриваєш двері кабінету і відчуваєш втому. Здавалося б «просто говорили», а насправді в середині, складний механізм працював, переробляв, проживав. А згодом після сліз і проживання - приходить полегшення. Тут варто зазначити і сміливість, треба ж мати неабияку сміливість подивитися в середину поряд з кимось. Обійняла 💫

Завмерти, щоб зникнути Я про сором, саме так про цього надокучливого приятеля, який інколи змушує почуватися сам на сам під пристальним оком іншого. Вчора ви описували свій сором (у сторіс) як : «хотіла надіти пакет на голову, провалитися крізь землю, стати невидимкою, зникнути, загубитися». Давайте одразу розділимо – здоровий сором та токсичний. Коли мова йде про здоровий сором, то саме він розділяє нас з тваринами та регулює поведінку у суспільстві. Саме завдяки йому, ми не ходимо оголені по вулиці і дотримуємося загальних соціальних правил. Тобто – це стримуюче, соціальне почуття. Але дещо інша картина з токсичним сором, який інколи паралізує життя. І чим більше намагання позбутися сорому, тим більший він стає. То як таке могло статися? Коли ми зростаємо, то більшість інформації дізнаємося від значимих для нас дорослих. В основі формування токсичного сорому лежить переживання принизливої ситуації з відсутністю підтримки зовні. Токсичний сором може проявлятися так – головою розумію, що нічого страшного в цьому немає. Проте організм завмирає там, де можна жити. І просто не може задовільнити свої потреби. Як справлятися? Перший етап – це признати що сором є, він присутній. І навіть промовити «Я соромлюся…». Його не можливо придушити, викинути, вимкнути. Але його можна прийняти, щоб його актуальність знизилася. Усім дружби з цим не простим попутчиком🍃

Це нормально ⤵️ *Відпочивати просто так *Просити про допомогу *Розпочинати з початку *Пробувати нове, в незалежності від віку *Бути злим, сумним, засмученим *Взяти відпочинок, зупинитися, видихнути *Відчувати втому *Не бути продуктивною 24/7 *Говорти свою точку зору *Відрізнятися від інших *Ставити в пріоритет себе *Йти звідти - де погано *Говорити ні, навіть близьким *Робити помилки *Не знати все і одразу *Не спілкуватися з тим, з ким не хочеться

Психотерапія це не про - знайти себе, зліпити, змінити, чи моє «улюблене» - позитивно мислити. Терапія - це про бути справжнім, пізнати себе без прикрас. Це ставати самим собою. Це дозволяти життю бути у всіх його проявах і приймати його. Це доторкатися до болючого, не приємного, того що давно заліплене пластирем, але все ще досі болить. Це про відповідальність. Саме так, ця довбана відповідальність, яку інколи не хочеться приймати. Проте, яка дарує свободу. Це про радість і захват від того, що вже відбувається. Це відчуття інсайту, де « ах ось воно що». Це про турботу і про вибір - вибір кращого для себе. Ну і символічно текст на фоні відео з походу⛰ який запав у душу, і гори тепер на довго зі мною. Доречі, ви запитували, організатори краси- @silent_trip_to_the_mountains

Самотність Цікава штука. Можливість зустрітися з собою живим, справжнім. І звісно одночасно це зустріч зі страхами, тривогою і екзистенційними питаннями. Ми усі живі і усім в більшій чи меншій мірі потрібен контакт з кимось. Проте навчитися бути з собою на одинці в задоволення - ціле мистецтво 💫не затискаючи свої думки і відчуття : телефоном, музикою, фільмами. Розгледіти себе зі своїми переживаннями, відчуттями .. і можливо навіть помітити, що є у своїй глибині. Опиратися на себе, знаючи що і на самоті можна насолоджуватися життям - вимагає багато сміливості, яка окупається 😉 А тоді вже і простір навколо наповнюється такими ж зрілими людьми 🤍 p.s. відео з літнього архіву. Очікую ще на осінні гори ⛰

Помічати красу навколо обов’язковий мій ритуал 🌾

Проживання горя та втрати В суспільстві не прийнято говорити про смерть, люди часто не знають, як реагувати та підтримувати. Тому трошки доторкнемося до проживання втрати близької людини. Скорбота дуже індивідуальна, кожен відчуває та справляється так, як вміє. І в цей період дуже важливо розуміти, як собі допомогти, на що опиратися. Скорбота вимагає часу та активного пристосування до нового становища. 🙏Сьогодні поділюся власним списком, яким користуюся: ✔️Визначити коло підтримки людей до яких комфортно звернутися. Можна навіть прописати цей список. З кимось хочеться помовчати, з кимось говорити, з кимось плакати. Дуже важливий контакт з іншими для якісного проживання. ✔️Дати собі час на горювання. Не вимагати від себе мобілізації. Плакати і виражати емоції. Але щоб не провалитися в горе, можна прямо виділяти собі певний час для сліз. ✔️В цей період турбуватися про себе на максимумі. Також скласти список того, що наповнює. Це може бути навіть щось маленьке чи буденне. Наприклад у мене там є : купити собі квіти, полежати в обіймах з кішкою, гуляти парком. ✔️Якщо готова, можна написати листа померлому. Дозволивши собі всі думки та емоції. Навіть такі, як злість, образа. Адже у нас не прийнято говорити погано про померлого і всі амбіваленті почуття потім всерівно розмістяться, наприклад на себе чи інших. Це теж саме, що перемотати рану і чекати, що вона сама вилікується. ✔️Чудового допомагає арт-терапія. Звичайно краще робити її поряд з терапевтом. Але поділюся в сторі деякими техніками, які можна виконати самостійно. ✔️Писати, багато писати. Щоденник емоцій та відчуттів. Допомагає у вивільненні того, що накопилося. ✔️Коли вдасться - радіти. Подумати, як влаштовувати собі хороший відпочинок. В суспільстві заведено ходити в чорному, не слухати музику і т. д. Але життя продовжується і важливо турбуватися про себе. Якщо хочеться порадіти, чудово. *продовження у фото-каруселі